Перед тим, як з'явилося англійське слово «чай», у листя було безліч різних імен: tcha, cha, tay і tee.

Перед тим, як з'явилося англійське слово «чай», у листя було безліч різних імен: tcha, cha, tay і tee. Англійська назва походить не від мандаринського мови, а від діалекту амой, тобто воно асимілювалося під час перших контактів між китайськими і голландськими торговцями в порту Амой в провінції Фуцзянь. Це ім'я стало «ти» на голландською мовою, і голландці першими ввели чай до Європи, а потім стали «тее» німецькою мовою.

На іспанському, італійському, датською, норвезькою, шведською та угорською мовами написано «té», англійською «tea», французькою «thé», на фінському «tee», латиською «teja», на корейському «ta», в Тамільська "tey", на сингальском "thay" і науковою мовою "thea".

Мандаринський «ча» стало «ч'а» кантонським діалекті і було переведено на португальську мову як «ча» (під час португальської торгівлі з кантонським-мовцем містом Макао), а потім на перський, японський і хінді, ставши «шаи» «по-арабськи», «я» по-тибетські, «чай» на турецькому і «чай» російською та українською.